Консалтингова фірма "Технології Сталого Розвитку"
ПОШУК ПО САЙТУ:         Web     Сайт  
Система надає можливість студентам підготуватись до екзамену та провести його

Малий бізнес не є малим

  • Малий бізнес став головною опорою американської нації з часу свого заснування. Виконуючи роль найбільшого роботодавця і ставши принциповим джерелом економічного зростання, малий бізнес створює робочі місця, запроваджує інновації і виробляє настільки багато, що він відіграє ключову роль в тому, що економіка США найпотужніша в світі.
  • Великі, мультинаціональні компанії можуть бути компаніями, чиї злети та падіння визначають загальну тенденцію, але економіка США залежить від того, як працюють маленькі ресторани, магазини, місцеві фабрики та сервіс.

Факти

1. Кількість малих підприємств
  • Без сумніву, зростання кількості працюючих на малих підприємствах перевищує зростання населення в кожному штаті США. В США кількість малих підприємств нараховує 8,4 мільйони з чисельністю працюючих 10 людей і менше.
  • Якщо кожне мале підприємство має в середньому 4 працівника і кожний працівник має в середньому 2,8 членів сім'ї, тоді справи в сфері малого бізнесу впливають тим чи іншим шляхом на 94 мільйони людей. Кількість малих підприємств з кожним роком зростає.
2. Робочі місця
  • Малий бізнес засновує 86% всіх нових робочих місць в США.
  • Підприємства з кількістю працюючих менше, чим 20 працівників створюють майже 66% нових робочих місць.
  • Малий бізнес нараховує 60% робочої сили США.
3. Інновації
  • На кожний долар, інвестований в малий бізнес, кількість інновацій в 24 рази більша в малому бізнесі, чим у їхніх корпоративних конкурентів.
4. Вплив на економіку
  • Доля малого бізнесу у ВВП (валовий внутрішній продукт) США складає 40% і 45% роздрібної торгівлі.
5. Прибутковість малого бізнесу
  • Якщо порівняти успішний малий і великий бізнес в одній і тій же самій галузі, то прибутковість малого бізнесу майже вдвічі більша.

Причини успіху малого бізнесу:

  • Здатність змінювати методи управління швидше, чим у великого бізнесу.
  • Більша свобода вибору.
  • Більш тісний контакт з працівниками, клієнтами і постачальниками.
  • Суттєве розуміння умов місцевого ринку.
  • Мотивація власника.
  • Тому це є основні причини, чому комерційні гіганти дійшли до висновку, що єдиний шлях залишатись прибутковими є продаж ліцензій представникам малого бізнесу, які привносять динаміку і ентузіазм в їхню роботу.

Зворотна сторона медалі

  • Але є й зворотна сторона медалі.
  • Підприємство з кількістю працівників менше чим 20 працівників має тільки 37% шансів виживання протягом 4-х років і тільки 9% шансів виживання протягом 10-ти років. А в деяких сферах бізнесу ситуація ще гірша. Наприклад, ресторани мають тільки 20% шансів вижити протягом 2-х років.

Основні причини банкрутств малих підприємств:

  • Некомпетентність - 46% (емоційне ціноутворення, надзвичайно високий рівень життя підприємця порівняно з умовами ведення бізнесу);
  • Відсутність досвіду чи нестача досвіду керування - 30% (невміння визначати ціну, відсутність планування, не вміння управляти фінансами, великі темпи зростання, захоплення фінансуванням за рахунок кредитів);
  • Нестача досвіду по виробництву товарів і послуг - 11% (невідповідність обладнання, незнання постачальників, відсутність бюджету на рекламу).

Факти з нашого життя

  • Підприємець Л. заснував свій власний бізнес в 1996 році. Середня кількість працівників за 8 років складала 6 людей, сплачена чимала сума податків в державний та місцеві бюджети. Сьогодні підприємця, який платив 8 років орендну плату, без попереднього повідомлення виселили, оскільки це приміщення було продано. Наслідки. Кількість робочих місць скоротилась, деякі працівники направлені в центр зайнятості. Можливо без особливих труднощів обрахувати і економічні збитки для держави та міста. Замість того, щоб наповнювати бюджет, тепер бюджет буде сплачувати дотацію по безробіттю.

Факти з нашого життя

  • Підприємець М. започаткував власний бізнес, який ніякою мірою не використовував ні приватизаційні сертифікати (власні чи скуплені) субсидії, чи дотації. Бізнес, так би мовити, "з чистого листа". Зроблені перші кроки. Аж ось з першого січня 2005 року майже вдвічі збільшились податки за рахунок додаткового до єдиного податку, тобто ще необхідно сплачувати пенсійні внески. Бізнес на грані виживання. А працівники фірми - потенційні кандидати на отримання державної субсидії по безробіттю. Бізнесмен підрахував, що 60% зароблених грошей потрібно віддати на податки.

Малий бізнес - ось що сьогодні потрібно нам

Володимир Мальований

Листопад, 2005

Малий бізнес став головною опорою американської нації з часу свого заснування, виконуючи роль найбільшого роботодавця і ставши принциповим джерелом економічного зростання. Про потенціал малого бізнесу в Україні та місті Полтаві розмірковує директор консалтингової фірми Володимир Мальованний

Зі шкільних часів ми пам'ятаємо історію про те, що експерти із капіталістичних країн після перемоги соціалістичної революції визначали наше відставання в 100 років. Ми гордились тим, що наздогнали розвинені країни вже через 10-20 років.

Робота консалтингової фірми, директором якої я є в даний час, вимагає постійного пошуку та аналізу різних статистичних матеріалів, літератури з менеджменту та маркетингу. Пошук дає досить часто неочікувані результати. Наприклад, ВВП США складає приблизно 39000 доларів на душу населення на рік. Аналогічний показник України лише 1000 доларів. Якщо мати на увазі темпи зростання української економіки в середньому 10% на рік, то щоб досягти нинішнього рівня ВВП США на душу населення Україні потрібно десятки років. Але треба зауважити, що темпи зростання економіки США в 2003 році склали 8,3%. Десять років приватизації як ваучерного типу так і грошової очевидно поставили перед нами, пересічними громадянами і бізнесменами чимало запитань. З точки зору вічності, 10 років - це мить, а для кожного з нас - це чималий життєвий шлях. Якщо знову повернутись до ВВП на душу населення в Україні, то очевидно, що наші очікування стосовно ваучерної приватизації не виправдались. ВВП не те що не зростав, але ще довго зменшувався. Дехто вирішив неефективну ваучерну приватизацію замінити грошовою. Мовляв, ми тут точно заробимо гроші, наповнимо бюджет. Як мовиться в пісні "я вам не скажу за всю Одесу", а от відомі факти, що куплені за гроші середні і великі підприємства в нашому місті так і не запрацювали. Тому накопичений власний досвід, аналіз та спостереження досвіду інших країн змушує думати про те, що треба змінювати підходи до питань приватизації. Життя підказує, що всі рішення стосовно власності повинні мати за мету кінцевий результат - ефективно працюючого протягом багатьох років власника, динамічного, прибуткового, інноваційного. Лише за умов швидкого зростання виробництва товарів та послуг можливо наповнювати бюджет та вирішувати соціальні проблеми. Є аксіомою, що приватна власність - це високоефективне використання наявних людських, матеріальних, природних ресурсів держави. Але чи завжди і скрізь працює ця формула?

Якщо неефективно працюють вказані ресурси, то чи можна таку власність назвати приватною? Неефективність навіть окремої галузі є предметом прийняття рішень на державному рівні. Згадаємо досвід Великобританії стосовно приватизації залізничних шляхів, чи недавній скандал з італійською мультинаціональною компанією по виробництву молочних продуктів. Весь світ знає, що там приховувались збитки, наші мас-медіа дуже широко висвітлили цю проблему. Як тут не згадаєш біблейський вислів "У сусіда бачу порошинку в оці, а в себе не бачу поліно".

Чи задовольняє нас ситуація, яка склалась стосовно розвитку малого бізнесу - основної рушійної сили економіки, а значить і джерела матеріальних та духовних благ? Чи можемо ми розраховувати на зміни у відношенні до малих підприємств? Найбільш болюче питання для малого бізнесу - це оренда приміщень. Давайте послідовно розглянемо деякі аспекти цієї проблеми. 1. Орендодавці приміщень - це великі підприємства, які монопольно підтримують високі ціни за оренду, що стримує розвиток малого бізнесу. (Хоча резонно виникає питання, чому одні здають в оренду, а інші платять за неї?) Це стримує, а в ряді випадків не дозволяє навіть започаткуватись малому бізнесу.

2. Орендодавці, які отримують доходи від оренди, покривають свою збитковість за рахунок малих підприємств. Тобто, оперування на ринку збиткового виробника знову ж таки невигідно суспільству. Відніміть оренду у деяких орендодавців, і що тоді виявиться? Цілком вірогідно, що повториться історія з голим королем із казки Г.К. Андерсена.

3. Високі ціни за оренду (точніше сказати сама оренда як така) призводять до того, що величезна кількість приміщень в місті пустують. Неробочі приміщення з часом становитимуть небезпеку для жителів міста. Вже зараз такі приміщення вимагають додаткових коштів лише на те, щоб хоча утримати їх від руйнування.У в випадку з бізнесменом Л. і в цьому прикладі мова йде про людей, які більшість житті працювали на великих підприємствах, доля яких відома. Не за довгою гривнею вони погнались, а щоб вижити їм і членам їх сімей. Ви запитаєте, чи хтось цікавився справами і пропонував допомогу? Звичайно, що ні. Підвищення податків - от і вся "допомога". Від себе добавлю, що в результаті спілкування з багатьма бізнесменами вияснилось, що ситуація з малим бізнесом у нашому місті у переважної більшості підприємців не набагато краща, чим у вище згаданих підприємців. Звичайно, все це говориться не заради красного слівця, а заради того, щоб спробувати знайти способи, які дозволять включити в дію ті резерви, які є в наявності. Адже якщо ми цього не зробимо найближчим часом, якщо чекати ще 10-20 років додатково до тих, що ми вже чекали, то позаду залишиться все життя для дуже багатьох людей. Рано чи пізно всі зрозуміють причини, узнають конкретні імена тих, хто приймав рішення. Чи історія, як водиться, вчить тільки тому, що нічому не вчить? Ви резонно запитаєте, чи використані всі резерви становлення малого бізнесу в нашій країні, регіоні, місті? Чи залишились додаткові можливості? Це запитання хвилює багатьох підприємців, які по тим чи іншим причинам працюють в сфері малого бізнесу.Давайте попробуємо знайти відповідь. Згадаймо, нова ера в економіці нашої держави (надзвичайно потужної і технічно оснащеної пострадянської держави) почалась з того, що всі заговорили про інвестиції. Всім хотілося зразу закупити новітнє обладнання, технології і перемогти в конкурентній боротьбі на жорсткому ринку, де абсолютно відсутній який-би то не було дефіцит. Багато підприємств отримали інвестиції, але справи так і не пішли. Адже в конкурентній боротьбі програють не товари. Товари - це лише вершина айсбергу. Конкурентноздатні товари - наслідок злагоджених дій всіх ланок виробництва: від постачальників до виробників та продавців. Прориву не трапилось. Виробляти на конкурентний ринок конкурентноздатні товари без переорієнтації філософії і психології в сторону ринкових відносин, передачі левової частини з сфери великого бізнесу у сферу малого бізнесу неможливо.

Робота нашої фірми на ринку консультаційних послуг показала, що проблеми успішної роботи в умовах ринкового середовища починаються вже з визначення ринку. Як наслідок неправильного визначення поняття "ринок" - помилковий вибір тактики і стратегії поступального руху. Але ж ми, українці, всіх намагаємось переконати, що міцно стали на шлях ринкових відносин. Іншими словами, якщо ми ще і не повністю підпадаємо під визначення держави з ринковою економікою, то по крайній мірі, говоримо про нашу готовність прийняти ринкові закони і дотримуватись їх. Але повернемось до питання інвестицій.

На днях на державному рівні прозвучав лозунг "Потрібно залучати інвестиції".

Потрібно? Так. Але ж ...

Давайте спробуємо поглянути на ситуацію з іншої точки зору. Зробимо невеликий відступ від теми. Років 15 назад в Полтаві ходила історія про те, що шведи, які приїхали в наше місто, найбільше дивувались нашим чорноземам. Вони і гадки не мали, що в дійсності є така велика кількість родючих ґрунтів. Але все-таки ті розмови сприймались як нереальні, чи видумані до тих пір, поки особисто не познайомився з виглядом ґрунтів США з борту літака. У нас в Україні такий колір має лише червона глина, якою наші предки розмальовували хати. І це - з півночі на південь, через всі сполучені штати Америки. Ті американці, які побували у нас в Полтаві в жовтні 2003 року, більше всього ділились враженнями саме про наш чорнозем. В районі Детройту, де вони живуть, ґрунт більше нагадує пісок з глиною. Навіть незрозуміло, як там все може рости. Тоді, коли переказана кимсь історія набула реального смислу, довелось подумати про те, хто і кого повинен інвестувати. Ті, хто живе на чорноземах, тих, хто живе на піску і глині, чи навпаки? Мова, насамперед, ітиме про інвестування малого бізнесу. Очевидно, що саме цей сектор економіки має найбільший потенціал зростання, оскільки вставка справа переконливо демонструє, що він швидше адаптується до змінного бізнес-середовища і місцевих умов. На прикладі з бізнесменом Л. видно, що йому особливих інвестицій і не потрібно - хіба що тільки отримати дах над головою. Чи є інвестори для того підприємця в м. Полтаві?

До кого адресоване це запитання? Звичайно, до представників влади. Але ж що думають стосовно неробочих приміщень, невикористаного технологічного обладнання їхні сьогоднішні власники? Чи зростання економічного потенціалу держави стосується не всіх?Розглядаючи питання про інвестиції в малий бізнес, давайте почнемо з іншого кінця, не з самої висоти, а знизу, від представника малого бізнесу. Спробуємо вияснити, які йому потрібні інвестиції? Де їх взяти? Виявляється, що інвестувати малий бізнес можливо майже на всі 100%. Коли ж малий бізнес запрацює на повну потужність, то чи необхідно буде звертатись за інвестиціями до міжнародної спільноти, яка вже багато років не дає таких інвестицій?

Можливо також припустити, що як тільки всі переконаються в тому, що ми - креативно мислячі люди, вміємо по-господарському розпоряджатись наявними власними ресурсами, інвестиції підуть в державу. Найголовніше в інвестуванні (як до речі в усьому бізнесі) - надійні партнери, які здатні вернути і примножити інвестовані кошти. Нам, в свою чергу, потрібно не словами а вчинками доказати свою надійність.

Основним джерелом інвестицій для малого бізнесу могли б бути невикористані на протязі останніх 10 років матеріальні ресурси, яких в м. Полтаві чимало. Хочеться звернути увагу на те, що попередня оцінка обсягів таких ресурсів показує вражаючу цифру. Кожен сам може підрахувати. Якщо мати на увазі, що навчання в університеті в розвинених країнах коштує від 50 до 200 тисяч доларів, то спеціалісти, які сьогодні не працюють за фахом, є основним потенціалом для розвитку малого бізнесу. Загальний інтелектуальний потенціал можливо визначити, помноживши кількість спеціалістів на вартість навчання і додати матеріальні ресурси. Це задача для студентів-економістів, яких в Полтаві чимало. Що ж можливо зробити конкретно, щоб спочатку визначитись з ресурсами, а вже потім включити їх в економічне життя насамперед малого бізнесу?

  • Провести інвентаризацію непрацюючих виробничих приміщень, технологічного обладнання не залежно від форми власності та фінансового стану і політичного впливу власників. Скласти його реєстр та оприлюднити.
  • Оголосити конкурс та скласти реєстр проектів представників малого бізнесу, які потребують використання наявних матеріальних ресурсів.
  • Провести регіональну конференцію. Мета конференції - розробка та обговорення регіональної програми розвитку малого підприємництва.
  • Розробити та укласти угоду з власниками непрацюючих основних фондів, метою якої є мінімізація витрат зі сторони представників малого бізнесу, а також розробити заходи заохочення до партнерства нинішніх власників невикористаних матеріальних ресурсів.
  • Налагодити моніторинг за станом розвитку малого бізнесу та зворотній зв'язок з учасниками сфери малого бізнесу.Приклад. можливого інвестування. Будинок - пам'ятник архітектури в центрі міста, передати одному з приватних навчальних закладів, які орендують приміщення і тим самим вимушені підвищувати плату за навчання для студентів. Впевнений, що такий захід матиме і інші позитивні наслідки. Такий навчальний заклад міг би прийняти на безкоштовне навчання талановитих дітей з сімей, які мають матеріальну скруту.

Дехто може заперечити, що, мовляв, налагодити складне виробництво тільки наявними матеріальним і технічними засобами неможливо. З цим необхідно погодитись, але і тут можливі варіанти. По-перше, варто звернутись з пропозицією про взаємовигідний обмін ресурсами в інші регіони. По-друге, якщо ми забезпечимо фінансування проектів малого бізнесу за рахунок власних коштів більше чим на половину, то можна стверджувати, що фінансування у вигляді грантів, довгострокових кредитів не є проблемою, оскільки можливо навести реальні приклади того, що за такою схемою вирішуються питання фінансування проектів - це так званий фандрайзінг.Аналізуючи проблему розвитку малого бізнесу в м. Полтаві, було б неправильним не дослідити і інші аспекти місцевого бізнес-середовища. Ми вже торкались питання конкурентноздатності товарів, яка є лише наслідком взаємовідносин виробника і клієнта, між партнерами по бізнесу, між виробником і внутрішнім клієнтом. і т. д. Тобто, мова йде про створення сприятливої атмосфери в самому бізнес-середовищі, як зовнішньому так і внутрішньому. Аналізуючи побачене під час стажування в США, чужий та власний досвід ведення бізнесу в місцевих умовах, можна дійти висновку, що просто необхідно створити сприятливе середовище, а потім черпати з нього блага як воду з доброї криниці. Це залежить тільки від багатьох з нас. Напевне ви переконались, що малий бізнес за своїм значенням зовсім не малий. Якщо в промислово розвинених США малий бізнес відіграє ключову роль, то можливо стверджувати, що в умовах стагнації великих підприємств малий бізнес в Україні і в нашому регіоні повинен відігравати вирішальну роль. Деякі приклади з життя малого бізнесу ми вже наводили. Ось інші. Просто дивно стає від того, що в більшості банків неможливо навіть по телефону переговорити з керівництвом. Про які кредити, інвестиції, а як наслідок - про розвиток малого бізнесу може йти мова? З наведеної інформації ми бачимо, що саме малий бізнес більш прибутковий і динамічний, чим великий, що саме там зосереджений інноваційний потенціал, що саме він створює нові робочі місця. Невже в банках так кепсько налагоджена система інформування керівного складу про тенденції розвитку бізнесу на даному етапі науково-технічного прогресу? Скоріше - це інерція з минулих часів, яка рухає деким і в даний час.Ще один приклад. Однією з переваг малого бізнесу є те, що він (малий бізнес) краще знає місцеві умови, тому і реагує на них швидше і якісніше. Тобто, місцеві виробники можуть краще задовольнити потреби клієнтів. Консультаційний бізнес не виключення. Але ж наші підприємства, банки запрошують консультантів з Києва, Харкова, з-за кордону. Витрачаються гроші, які вивозяться з регіону, а це і є потенційне джерело інвестування. Ми вже давно переконались, що не все закордонне краще. Запитайте про кондитерські вироби, лікеро-горілчані напої, продукти харчування. В багатьох сферах ситуація складається аналогічно. Чому ми не враховуємо накопичений досвід в інших сферах - залишається загадкою. Набутий досвід, спостереження та аналіз досягнень розвинених країн, показує, що успіху можливо досягти, розраховуючи тільки на власні ресурси. Але вдосконалення потребує не тільки матеріальна сфера, але й взаємовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності, між суспільством і бізнесом, бізнесом і владою. Спілкування з людьми тої іншої системи, життя безпосередньо там, відкриває нові грані життя та діяльності, і ця нова грань - синергія. Це коли загальний результат перевищує суму вкладів кожного. В даному випадку мова йде про синергію міста, регіону, держави. Розраховувати потрібно перш за все на наш власний людський і матеріальний потенціал, який потрібно примножувати і не стримувати його реалізацію. А для цього необхідно, як не дивно це прозвучить на даному історичному етапі, навчитись гармонічно поєднувати суспільні та власні економічні і політичні інтереси.

Володимир Мальованний

 Веб-дизайн у Полтаві
Альтернативна енергія - енергія майбутнього